Ми виїхали близько другої години ночі, аби зустрітися з ним. Чотири години їзди в сторону Карпат і, біля печерного монастиря черга – з десяти чоловік. Мимоволі оглядаємось – нічого особливого непомітно, лише – вхід видовбаний у скелі і старенькі двері покрашені в зелений колір. – Він ще не приймає! – чуємо шепіт бабусі – Молиться! Ранок. Туман розсіюється. На лінії ...